Інтерв'ю

Таміла Колодій

“Все що робиш, роби з любов’ю  та в ім’я любові!” – Таміла Колодій

Таміла – одна з багатьох танцівниць, професійний шлях якої я спостерігав через фотоапарат. Ми неодноразово зустрічались на конкурсах у Києві, Ірпіні, Полтаві, Одесі та інших містах. При кожній новій зустрічі було помітно ріст її виконавської майстерності. Загалом, вона здобула багато перемог на всеукраїнських та міжнародних змаганнях, працювала у арабських країнах з оркестрами, вивчала східну культуру із середини, що надало їй глибшого розуміння східного танцю. У цьому інтерв’ю Таміла розповість про те, який досвід вона отримала імпровізуючи під оркестр, чому необхідно знати переклади пісень, розкриє таємницю гарного зовнішнього вигляду, розповість про “стріт шаабі” та про те, що їй найбільше подобається у східній культурі і чого б вона ніколи не перейняла від єгиптян.

Розкажи, будь ласка, найяскравіший спогад зі свого дитинства?

Відразу так багато картинок замайоріло в голові… =) Найяскравіший, мабуть, коли мені подарували на день народження кошеня. Я завжди обожнювала тварин. Скільки пам’ятаю себе, у нас вдома завжди були улюбленці. Тоді у нас вже жив кіт, але коли мені подарували ще одного, моєму щастю не було меж =)

Таміла, скажи, будь ласка, які риси характеру ти цінуєш у людях найбільше?

Найбільше я ціную врівноваженість, справедливість, щирість. Завжди поважала мудрих людей. Тому, доволі часто, надаю перевагу спілкуванню з людьми значно старше за мене, а ніж з однолітками.  Хоча, в моєму житті є люди, які розуміють більше у свої юні роки, ніж деякі з сивим волоссям.  Мені приємно з ними спілкуватися. Подібне притягує подібне. Цей закон ніхто не відміняв.

Як, на твою думку, більшість танцівниць під час виступу демонструють щирі почуття чи намагаються їх імітувати?

Нажаль, дуже багато дівчат під час виступів намагаються передавати не власні почуття, а копіюють свого вчителя або кумира. Деякі просто не можуть розслабитись на сцені, через що не можуть встановити контакт із глядачем. А це дуже важливо. Тому що східні танці, як і багато інших, також парні.  Але, в нашому випадку, кожного разу в нас новий партнер. Наш  партнер –  це наша публіка. Її не обманути. Щирість, на мою думку, це вже показник високого професійного рівня. Тільки зріла особистість, досвідчена танцівниця, справжній майстер наважиться відкрити власну душу перед сотнями людей. Це важкий труд над собою!

Наш  партнер –  це наша публіка. Її не обманути.

Як ти гадаєш, у якому віці дівчина починає відчувати і розуміти сутність східного танцю, до відточеної техніки додає жіночність та почуття?

В кожного все індивідуально. Я знаю зовсім юних дівчат, які танцюють дуже жіночно, не по віку, (сама така була =) ) і передають величезну палітру почуттів. І також знайома з досить вже зрілими танцівницями, які танцюють, як середньостатистичні юніорки. Зрозуміти сутність східного танцю, відчути її дано не кожному. Цьому не вчать на майстер-класах =) Особисто я прийшла до цього розуміння виключно самоосвітою і жіночими духовними практиками.

Наші невдачі, застарілі комплекси, образи на когось нікуди не діваються, вони забруднюють нашу свідомість, тіло, наш танець, наше життя. Тільки вивільнившись з їх кайданів ми можемо відчути власну силу. І ця сила – саме те, що зачаровує в танцівниці. Східний танець – найкращий, найпрекрасніший спосіб прояву цієї сили.

Як на твою думку, що спонукає дівчат/жінок почати займатись саме східними танцями, що вони бажають досягти чи отримати?

В кожного свої власні цілі, тому я, наприклад, розробила, такі собі, анкети для новачків. Переглянувши цю анкету стає відразу зрозуміло, що людина хоче в результаті отримати в моїй школі. А може й взагалі не знає, чого саме хоче. Таке теж буває. Юні дівчата, здебільшого прагнуть стати професіоналами, виступати в розкішних костюмах на великій сцені, підкорювати серця глядачів і т.п.  Дорослі, здебільшого, в танцях знаходять спосіб приємно провести час з користю для себе, а, бажано, і в гарній компанії. Відволіктись від буденності. Хоча є й такі, що приходять з  чіткою ціллю – танцювати гарно і правильно, розуміти суть танцю і знати культуру Сходу.  А дехто приходить до мене по рекомендаціям лікарів. Я займаюсь дослідженням впливу рухів танцю на організм та нормалізацію функцій органів та систем. І маю позитивні результати. Це набуло розголосу, тому зараз у мене є учениці, для яких заняття у мене – як терапія.

ті прийоми, що  «працюють» з одним оркестром, абсолютно не підходять іншому

Чи часто ти помічаєш, що танцівниця не знає перекладу пісні під яку вона танцює на змаганнях. Що б ти порекомендувала нашим читачам на цю тему?

Безперечно, це дуже важливо – знати зміст пісні, під яку ти танцюєш! Скільки вчителів наголошують на цьому важливому моменті на кожному своєму майстер-класі, і я не виключення! Під час конкурсу судді знижують бали за невідповідність танцю тексту пісні. Але все ж таки, позитивної тенденції не спостерігається. На мою думку, в цьому винна безвідповідальність і безкарність керівників.

Є багато сайтів і форумів, де викладають переклади пісень. Просто потрібно пошукати. Якщо ж перекладу немає, можна попросити носіїв культури допомогти з перекладом, а це доступно більшості в наш «інтернетний» час. У мене не було жодного випадку, коли б мені відмовили допомогти в цій «специфічній» справі. Я маю багато знайомих, друзів зі східних країн, які з величезним задоволенням мені в цьому допомагають. Якщо,  все ж таки, немає знайомих, то в крайньому разі є агентства, які займаються перекладом. Тому, на мою думку, не може бути жодного виправдання танцівниці, яка вийшла на сцену, не знаючи змісту пісні.

Таміла, ти неодноразово працювала у арабських країнах по контракту танцівницею. Скажи, будь ласка, який досвід ти отримала стосовно відмінності наших культур, що змінилося в тобі після поїздок?

Це дуже довга розповідь =) Можу сказати одне, що там – інший світ. І для того, щоб він тебе прийняв, потрібно докорінно змінювати свої погляди на людей і життя, а, найголовніше, потрібно там прожити деякий час і поспілкуватись з місцевими. Після роботи там у мене в житті змінилось багато чого, змінилась я сама. Не скажу, що все завжди було гладко. Але на Сході все «іншаллах» і до цього потрібно звикати. Я отримала величезний досвід роботи з оркестром, навчилась імпровізувати під абсолютно не знайому музику, побачила всі східні «інтриги» із середини, навчилась всіляким жіночим східним «прийомам» у спілкуванні, побувала на традиційних святах, відвідала музеї… Що й казати, звичайно, це величезний вклад у розуміння культури і менталітету східних країн.

Скажи, будь ласка, наскільки важко працювати з арабським оркестром, які знання та навики потрібно мати для імпровізації під оркестр. Чи допоміг тобі здобутий досвід роботи з оркестром під час змагань в Україні та в інших країнах?

Безперечно, допоміг.  Але є один нюанс: ті прийоми, що  «працюють» з одним оркестром, абсолютно не підходять іншому. Для цього потрібно знати кожного музиканта, поспостерігати за їх роботою з іншими танцівницями. А особливо з танцівницею, з якою вони взагалі працюють. Це справжнє мистецтво, справді. Мені дуже подобається оркестр Каті Ешти. Вони дуже довго вже працюють на фестивалях, конкурсах, мені подобається працювати з ними на сцені. Хоча взагалі арабські музиканти дуже капризні та іноді працюють погано лише для того, щоб показати, як вони втомились. При чому, як правило, їм все одно, що цим вони можуть зіпсувати виступ танцівниці. Тому потрібно знати способи управління ними в такий момент. Іноді потрібно діяти досить жорстко і демонстративно, а іноді вистачить просто підійти ближче до музикантів і виявити до них увагу, вони це люблять =)

Ставити «стріт» – найскладніше. Це фактично те ж саме, що намагатися поставити хореографію під «реп».

Ми знаємо, що твоя мама не тільки шиє для тебе костюми, виконує функції менеджера, вона ще й майже завжди намагається їздити з тобою на конкурси. Як ти вважаєш, чи змогла б ти самостійно виконувати ці всі функції самостійно?

Так, без мами багато чого б не було в моєму житті. Вона завжди мене підтримує. На фестивалі я вже їжджу сама =) Хоча раніше, звичайно, мама їздила зі мною. В неї зараз багато роботи вдома, із  Школою, нашим колективом, костюмами. Вона шиє не лише для мене. Я дуже рада, що вона займається справою, яка їй подобається. Звичайно, вона звикла до конкурсної діяльності і супроводжує мене і моїх учениць на фестивалях, особливо коли мені потрібно судити і часу немає «няньчити» моїх дівчат =) Вона «хворіє» цим, як і всі мами відомих танцівниць. Я дуже вдячна їй, без неї я б не впоралась з усім, точно.

Кожна танцівниця прагне відмінно виглядати на сцені. Таміла, скажи, будь ласка, що робиш для цього ти, чи дотримуєшся дієти, чи, можливо, займаєшся фітнесом або чимось іншим?

Ой, це дуже каверзне питання. Я ніколи не була худенькою, тоненькою. Та й навряд-чи буду. Хоча завжди була дуже сильною, активною, міцною дівчинкою, як кажуть «кров з молоком». В мене був період в житті, після якого с фігурою сталася катастрофа. Тоді я поглянула на себе в дзеркало і зрозуміла, що потрібно щось змінювати. Деякий період була дієта, але багато в чому мені допомогла відсутність стресу і банальне збалансування харчування з прискоренням обміну речовин.  Фітнес для мене – згаяний час. До мене на заняття приходять фітнес-тренери, які просто виповзають із залу після 1-ї годи на моєму занятті. А працюю я, в середньому, 5-6 годин кожного дня і викладаюсь на повну з кожною групою. Зараз я суттєво покращила свою форму. І можу сказати одне – ми можемо досягти всього, якщо прикладемо до цього зусилля.

Я бажаю всім просто бути здоровими. Жити в гармонії з собою і змінювати те, що заважає цій гармонії. Східний танець – такий чудовий вид мистецтва, де не завжди грає роль вік та параметри тіла. Головне, щоб танцівниця була охайна, костюм, зачіска та аксесуари були вдало підібрані, а сама вона випромінювала красу та впевненість.

Таміло, у стилі «стріт шаабі» ти демонструєш досить багато різних жестів та емоцій, які розкривають зміст пісні та танцю, скажи, чи можливо перейняти манеру виконання цього стилю єгиптян від українок чи, все ж таки, потрібно навчатись у першоджерела?

Оу! Я обожнюю цей стиль. Я прийшла до нього лише після поїздки до Єгипту і вирішила спробувати власні сили в ньому, тоді ще цей стиль був в Україні взагалі не відомим. Та й зараз мало хто його розуміє та танцює правильно. Для мене перший вихід з цим стилем на конкурсі був реально експериментом. Це був «Кубок Ракії Хассан 2013» у Санкт-Петербурзі. Експеримент вдався =) Серед багатьох конкурсанток я виборола перше місце. Це незабутні спогади! А ось в цьому році на легендарному «Ahlan Wa Sahlan» в Каїрі я стала бронзовою призеркою по цьому стилю. Судді питали мене, хто мене навчав? Взагалі-то конкретного вчителя немає. Є народ, їхні дискотеки, клуби, де варто просто поспостерігати за людьми на танцполі. Ставити «стріт» – найскладніше. Це фактично те ж саме, що намагатися поставити хореографію під «реп». 1 000 слів на хвилину і треба повністю передати зміст кожного слова мімікою, жестами, поставити малюнок танцю.  Деякі фрази взагалі іноді не можеш і уявити, ЯК показати =) Єгиптяни над цим голову не ламають, вони просто танцюють, так, як відчувають. Це фрі-стайл по-єгипетськи. Тому єдиним можливим «джерелом» знань стилю можна вважати тільки самих єгиптян та людей, які справді там пожили, «хльобнули менталітету» і перейняли характер танцю.

Таміло, цього року ти перемогла на конкурсі “Garem festival” у номінації «професіонали + суперстар» під аккомпонимент арабського оркестру «Орніна». Скажи будь ласка, що найбільше тобі сподобалось в рамках цих змагань, чим вони відрізнялись від інших на твою думку?

Мені сподобався абсолютно новий формат проведення змагань між професіоналами. Приємно відразу після виступу чути враження суддів, їх коментарі, не сходячи зі сцени. Відчуваєш себе як справді на висококласному міжнародному змаганні. Рівень організації був на висоті. Сцена, оформлення, організація…  Спогади залишились найтепліші!

Я б не перейняла егоїзм, байдужість до того, що і хто тебе оточує, гіпер-бажання нажитися на іншому.

Як ти вважаєш, чи будуть проводитись конкурси за участю арабських оркестрів в Україні у цьому танцювальному сезоні та чи варто приймати в них участь, який досвід може отримати танцівниця у таких змаганнях?

Я не впевнена, що знайдуться організатори, які зможуть вмовити єгиптян приїхати працювати у нас на фестивалях. Дуже багато фестивалів, я знаю, залишаються зараз без  запрошених іноземних зірок, суддів, музикантів. Це було б дуже добре, якщо б з’явилась можливість позмагатися під гарний оркестр. І я б рекомендувала всім професіоналам, які вміють добре імпровізувати пробувати свої сили. Це унікальний досвід і неперевершене задоволення!

Як ти вважаєш, для організаторів єгипетських конкурсів проведення змагань – це у першу чергу спосіб заробити гроші, чи, все ж таки, спосіб розвитку та поширення національної культури?

Складно щось стверджувати, але, на мою думку, це і те, і інше. Жоден єгипетський артист не буде працювати не маючи своєї вигоди з цього. Вони дуже цінують себе, навіть, якщо до «зірок» їм дуже далеко. Але, з іншого боку, вони боготворять свою країну, свою культуру, народ. І для них не може бути кращого компліменту, а ніж коли іноземець знає досконало їх музику, танці, культуру. У них відразу «виростає» корона на голові =)

Що найбільше тобі подобається у східній культурі і чого б ти ніколи не перейняла від них?

Живучи зі східною культурою щодня важко не перейняти хоча б її частину. Це відомо кожній, навіть, починаючій танцівниці. =) А проживши деякий час ТАМ, взагалі погляди і життя змінюються кардинально. Починаючи від одягу, макіяжу, прикрас, нових рецептів приготування їжі, парфумів, до глобального світобачення і людських взаємин. Схід багато в чому, можна сказати, допоміг мені, і допомагає зараз. Нашим жінкам завжди є чому повчитися у східних =)

Все що робиш, роби з любов’ю  та в ім’я любові!

Чого б я не перейняла? Я б не перейняла егоїзм, байдужість до того, що і хто тебе оточує, гіпер-бажання нажитися на іншому. Як би не оспівували любов до краси і гостинність Сходу, той, хто пожив там і бачив реалії, може посперечатися з цим твердженням. На Сході ВСЕ має дві сторони медалі. Тут тобі розповідають про засади правовірного мусульманства і важливості їх дотримання, а після цього запрошують у нічний клуб з усіма красотами: гашиш, дівчата легкої поведінки, алкоголь і т.п., а потім ще й дивуються, чому ТИ, приїхавши з «розбещеного» Заходу відмовляєшся з ними йти =)

І вже традиційні запитання від нашого журналу, перше – яке твоє життєве кредо?

Все що робиш, роби з любов’ю  та в ім’я любові!

Друге – що б ти хотіла порекомендувати нашим читачам, як досвідчений суддя з багатим досвідом суддівства та змагань на всеукраїнських та міжнародних аренах?

Бажаю вірити в себе, розвиватися, експериментувати! Намагайтеся вчитися у багатьох майстрів, створюйте себе, свій власний стиль, бо ми унікальні в своїй неповторності! Не бійтесь критики, вона спонукає нас бути краще. Будьте вдячні всім людям і подіям, що трапляються в житті, вони дарують нам неоціненний досвід і роблять нас тими, хто ми є!

 

Автор статті – Євген Маліновський

Корректор – Анна Козлова

Фото – Ольга Столярчук

Залишити відповідь